Світова історія Всесвітня, світова історія Світова, всесвітня історія Всесвітня історія Світова, всесвітня історія Всесвітня, світова історія Світова історія


ru by ua de en fr es

Хода фашизму

В 200х і 300х роках XX століття в Європі виник політичний рух нового типу. Якийсь час видався, що фашизм, з його всемогутніми вождями й войовничим націоналізмом, непереможний

На перший погляд, підсумком I світової війни (1914-18) став тріумф демократії. Імперії старої Європи звалилися, на зміну їм прийшли парламентські республіки. Але важкі наслідки війни, а потім і загальна криза, в 1929 році на кілька років, що паралізував світову економіку, вивели на арену зовсім інші сили. Однієї з них бьи комунізм, першою перемогою якого стала Жовтнева революція 1917 року в Росії, а кінцевою метою - установлення всесвітньої "диктатури пролетаріату" ( робітничого класу), іншої був фашизм

При всім своєму лютому антикомунізмі, фашизм був спрямований і проти демократії. Усі фашистські держави були диктатурами, керованими однієї опозиції, що не терпить ніякої, партією, на чолі якої стояв один, всемогутній лідер, що й невпинно прославляється


Сила фашизму

Фашисти брали владу й утримували її, мобілізуючи підтримку мас шляхом умілого використання всіх сучасних засобів організації й пропаганди. Людям вселяли, що держава (нації) - вище всього, що головні цінності - це слухняність і самопожертва, а війна - вище випробування величі народу. Характерно, що в наскрізь воєнізованім фашистській державі форму носили все - не тільки військові й поліція, але й рядові члени партії й підлеглих їй молодіжних організацій


Чорносорочечники

ЧорносорочечникиСлово "фашизм" використовується як загальний термін для схожих політичних рухів, що мали в різних країнах різні назви. Саме слово було придумано італійським екс-соціалістом Бенито Муссоліні, який в 1919 році організував з колишніх фронтовиків напіввійськові дружини, що пізніше назвали себе фашистською партією ( від "fascio" - зв'язування, об'єднання). У своєму просуванні до влади фашизм використовував незадоволеність італійців результатом війни: хоча Італія воювала на стороні переможців, вона одержала деяке з того, на що расчитывала. Наляканому післявоєнним хаосом обивателеві фашисти в їхній чорній формі, що безперешкодно марширують по центральних вулицях, видалися силою, здатної повернути порядок


Гра на страху

Це було важливим моментом політики фашистів, яким ніколи не вдавалося одержати більшість на вільних виборах, однак вони досить превстигнули в пропаганді своєї незламності й грі на страху перед комунізмом. Муссоліні першим показав, як це робиться, під час свого знаменитого "походу на Рим" у травні 1921 року - масової демонстрації сили, а по суті блефу, проте правим привід, що дав, призначити його прем'єр-міністром коаліційного уряду

Хода фашизмуПоступово придушивши всяку опозицію, Муссоліні в 1928 році проголосив себе II Duce (вождем) з необмеженими повноваженнями в однопартійній державі. Багатьох європейців у той час вражав те, як "дуче" відновив порядок і вселив італійцям почуття гордості й цілеспрямованості, хоча почасти це було ілюзією, що виникла в результаті заборони на свободу слова. Такою ж ілюзією був образ Італії як великої держави, створений ефектними пропагандистськими шоу й безперечно неординарною особистістю самого Муссоліні. На ділі Італія була досить бідною країною, по якій до того ж боляче вдарила в 1929 році Велика депресія.

Щоб відволікти увага народу від внутрішніх безладь, Муссоліні в середині 300х вторгається в Абіссінію (Ефіопію) і окупує її, придушивши запеклий опір місцевого населення, потім анексує Албанію й, нарешті, робить свій самий пагубний крок - стає союзником нацистської Німеччини в II світовій війні

Нацистська (национал-социалистская) партія була створена за зразком партії Муссоліні й прийшла до влади в Німеччині (1933) аналогічним шляхом. Від італійських однодумців, однак, нацистів відрізняв фанатичний расизм. Під предводительством свого лідера (фюрера) Адольфа Гітлера Німеччина наприкінці 300х років стає на шлях невтримної експансії, приведшей до II світовій війні й, зрештою, до розгрому фашизму


Маршем - до кінця

Але до перемоги було ще дуже далеко в 300е роки, коли видалося цілком реальним, що XX століття буде, як пророкував Муссоліні, "ерою фашизму". Германія й Італія, а в Азії імперська Японія, яку союзницькі відносини міцно зв'язали з фашистським табором, упевнено йшли до наміченої мети. По всій Європі виникали партії фашистської користі, включаючи Британський союз фашистів на чолі з Освальдом Мосли й "Аксьон франсез" у Франції. Явно расистські режими прийшли до влади в Португалії, Австрії, Греції й Румунії, а ідеологія фашизму стала набувати популярності навіть у Бразилії й Аргентині

Хода фашизмуВ 1936 році іспанське вище офіцерство, очолюване генералом Франсиско Франко, підняло заколот проти законно вибраного уряду, підтриманий " Іспанською фалангою" ( фашистською партією) і більш традиційними правими силами, серед яких була й церква. Добровольці з багатьох країн миру кинулися на допомогу молодій іспанської республіці, однак націоналісти Франко користувалися потужною військовою й матеріальною підтримкою з боку Німеччини й Італії. Після трьох років кривавої цивільної війни переміг Франко. Що досить тверезо мислив для того, щоб вплутатися у світову війну, він залишався диктатором Іспанії, на практиці скоріше патріархальним, чому фашистським, до самої своєї смерті в 1975 році

У той час результат цивільної війни в Іспанії видався нищівною поразкою демократії в боротьбі з фашизмом. Але до її кінця в березні 1939 року вже був готовий вибухнути нов конфлікт, що вирішує, охопив полум'ям уся земна куля.

Rambler's Top100