Чорна смерть

Усього за кілька років чуму віднесла щонайменше чверть населення Європи. Що пережили невтримний розгул "Чорної смерті" видалося, що настав кінець світла

Ця страшна хвороба, прозвана в ті часи "Великим мором" або " Чорною смертю", спустошувала Європу, сіючи паніку в серцях живих. Порятунку від неї не було. Спочатку на людину обрушувався нестерпний головний біль, пропасний жар перемінявся ознобом. На тілі у хворого згодом з'являлися великі, наповнені гноєм пухлини. Ці "бубони" здувалися під пахвами, на шиї й у паху. Спочатку ледве рожеві, вони поступово багровіли й чорніли, розростаючись до розмірів апельсина. Страждання хворого найчастіше закінчувалися болісною смертю

Поява в Європі

Перший випадок захворювання в Європі відзначено в жовтні 1347 г., коли 12 італійських кораблів, що повернулися із плавання в Чорне море, пришвартувалися в сицилійському порту Мессіна. На палубах покотом лежали матроси й пасажири, що вмерли або вмираючі " від моровой виразки, проникшей до самих костей".

Причиною епідемії були звичайні корабельні пацюки. Кораблі перевозили на борті не тільки людей, але й пацюків. Коли суду прибували до місця призначення, корабельні пацюки змішувалися зі своїми місцевими родичами. Набравшись бліх, заражених чумною бактерією, пацюка переносили їх назад на корабель, і ті, харчуючись кров'ю своїх нових хазяїв, заражали їхньою чумою. Коли пацюкаохазяї починали дохнути, блохи знаходили для себе нове джерело крові - людей. Харчуючись кров'ю корабельних матросів, вони заражали чумою і їх. Коли кораблі прийшли в Мессіну, пацюки перебралися на берег, прихопивши із собою й смертоносних бліх

Загальні могили

Від чуми вмирала така безліч народу, що для трупів доводилося рити величезні загальні могили. Втім, вони теж швидко переповнялися, і тіла багатьох жертв так і залишалися гнити там, де їх застала смерть

Як починають, чума вперше з'явилася в Середній Азії в 13303е роки. Звідти епідемія поширилася на схід (Китай і Індію) і на захід, де, перш ніж потрапити в Європу, обрушилася на Близький Схід і Північну Африку. Деякі регіони, наприклад Скандинавія, майже повністю збезлюділи. Норвезьке поселення в Гренландії вимерло до останньої людини. Багатіїв і бідняків, молодих і старих - смерть косила всіх. Особливо висока була смертність серед священиків, що проводили багато часу з умираючими. У той же час окремі території - наприклад, італійське місто Милан - відскіпалися лише малими жертвами

Ніхто не знав справжньої причини хвороби, тому не була вистави й про те, як її лікувати. Лікарі намагалися застосовувати самі вигадливі засоби. До складу одного такого зілля входила суміш із патоки 10н літньої витримки, дрібно порубаних змій, провина й 60 інших компонентів. Згідно з іншим методом, хворою повинен був спати спочатку на правому боці, а потім на лівому. Користі від такого лікування, саме собою, не було. Багато зверталися по допомогу до релігії. Багато намагалися бігти із чумних міст, інші наглухо защіпалися у своїх будинках. Були й такі, хто перед особою невідворотної смерті намагався наостанку провести час вувеселениях.

Найбільше загадок породжувала непередбачуваність чуми. Чому в одному місті вмирала лише десята частина населення, а в іншому - добра половина? Тепер ми знаємо, що в те саме час людей косили три різні штами (типу) чуми. Бубонна чума зустрічалася найбільше часто, зате два інших виду відрізнялися більшою лютістю. Легенева чума розвивалася при проникненні мікробів у легені. Повітряно-краплинним шляхом вона стрімко поширювалася по всій окрузі, убиваючи швидко й нещадно.

Якщо після укусу зараженої блохи чумна бактерія відразу попадала в кровоносну систему, смерть наступала через лічений годинник (первинно-септична форма). Не раз бувало, що жертва лягала спати, не підозрюючи про хворобу, і не доживала до ранку

Чуму вертається

ДО 1351 року чуму прокотилася по всім континенту. За твердженням середньовічного історика Фруассара, загинула третя частина населення планети. Цю оцінку підтверджують і новітні дослідження. У Європі вимерла як мінімум чверть усього населення

"Чорна смерть" минула, але сама хвороба залишилася. Вона верталася ще в 1361, 1369 роках, та й пізніше досить часто навідувалася в Європу аж до кінця XV сторіччя. Надалі перерви між епідеміями ставали усе триваліше. В Англії останній великий спалах чуми відбувся в 1665 році, унеся близько 100 000 життів

Чума й сьогодні ходить по світлі. Наприкінці XIX в. вона знову спалахнула в Азії (в одній тільки Індії вмерло 6 млн. чоловік). І зовсім недавно - в 1995 році - вона нанесла в Індії чергової удар