Світова історія Всесвітня, світова історія Світова, всесвітня історія Всесвітня історія Світова, всесвітня історія Всесвітня, світова історія Світова історія


ru by ua de en fr es

Французька революція

Французька революція скинула монархію, що издревле правила країною, проголосила Волю, Рівність і Братерство й вистояла в боях з ополчившейся на неї Європою. Але врата нової епохи були відкриті страшною ціною людської крові й страждань

В 1789 м. Франція не знала собі рівних по могутності в Європі. Це майже полуторавековое панування вона зберігала завдяки своїм родючим землям, багатим людським і природним ресурсам. В XVIII столітті з розвитком торгівлі й промисловості виступив на арену енергійний середній клас, квітнули науки й мистецтво. Однак Франція багато в чому залишалася середньовічним суспільством, де економічний розвиток стримувався всілякими місцевими правилами, законами й заборонами

Народу нема чого було чекати ні від уряду, ні від судової системи, де багато посад попросту купувалися тими, хто побогаче, і використовувалися як джерело доходу. Ці й багато інші пороки широко визнавалися в суспільстві, почасти завдяки зусиллям таких впливових мислителів XVIII століття, як Вольтер і Дідро


УрядлБанкрут

Останньою краплею стало повне банкрутство уряду. Крім величезних засобів на зміст самого блискучого двору в Європі, французькі королі не жалували грошей на потужну армію й флот, раз у раз затіваючи амбіційні й дорогі війни. Усе це з лишком перевищувало фінансові можливості скарбниці, принаймні, поки найбагатші з підданих продовжували платить мізерні податки. Борги корони росли рік у рік, але свого апогею фінансова криза досяглася при Людовике XVI (1774-93). У той же час, будь-які спроби ряду далекоглядних перших міністрові провести реформу королівських фінансів незмінно натикалися на опір знаті. У черговій війні Франція допомогла американським колоністам скинути панування Британії, але ця перемога далася ціною нових величезних боргів. Нарешті, після того як дворянські збори провалили чергову спробу реформи, Людовик XVI зважився на незвичайний крок, скликавши Генеральні Штати. Цей майже забутий виборний орган (, що не скликався з 1614 г.) був найбільш близький до парламенту у всій французькій історії. Його середньовічні джерела очевидні вже із внутрішньо станової організації. Першими двома станами були дворянство й духівництво. Третє представляло все інше населення країни - купців, бідняків юристів, селян і міських робітників


Голосування у Версалі

5 травня 1789 г. у королівському палаці Версалі, що в 12 милях від Парижа, відкрилося засідання Генеральних Штатів. Видиме Людовик сподівався, що будь-які справді радикальні пропозиції будуть провалені, тому що голосування традиційне проводилося " по станах", даючи дворянству й духівництву дворазова перевага над третім станом. Однак його повинні були насторожити й минулі на хвилі суспільного підйому вибори, і захоплене приймання Генеральних Штатів у народі. Майже всі виборні представники третього стану належали до утвореного середнього класу, і саме вони наполягли на тому, щоб усі стани засідали разом і голосували " по головах", тобто простою більшістю всіх депутатів. Оскільки третій стан удвічі перевищував по числу кожне з перших двох, "громади" одержали б явну більшість, і тим самим відкрився б шлях багатьом радикальним змінам, не потрібним ні королеві, ні привілейованим класам. Суперечка про порядок голосування став для третього стану вирішальним іспитом на стійкість. Коли їх вимоги були відкинута, вони заприсяглися ("у залі для гри в м'яч") виробити конституцію й проголосили себе Національними зборами. Французька революціяЧерез кілька тижнів напруженого очікування король наказав першому й другому станам приєднатися до Національних зборів. У той же час Людовик викликав нібито для захисту Парижа чотири, що стояли уздовж границь армійських полку. Але звістка про цей наказ і зсув популярного в народі міністра породили в народі побоювання військової розправи й змусили парижан кинутися на пошуки зброї й пороху, щоб захистити себе. Коли ж стало відомо, що зброя й порох свезены в похмуру міцністьтв'язницю Бастилію, юрби народу ринулися на штурм і захопили її після короткого, але лютого бою. Захисники міцності були нещадно перебиті. На той час у ній залишалося не так багато в'язнів, але Бастилія була символом королівської тиранії, і річниця її узяття донині відзначається у Франції як національне свято


Конституційна монархія

Породжене Національними зборами й політичними змінами наснага досяглася нових висот. Розуміючи, що на відданість військ розраховувати не можна, Людовик XVI, змушений миритися з новим соціально-політичним порядком, неохоче побрав на себе роль конституційного монарха. Прискоренню цього процесу допомогли й події в провінції, де безглузді слухи породили паніку й хвилювання, названі "великим страхом". 4 серпня 1789 г. Національні збори, спонукуване змішаними почуттями ідеалізму й страху, скасувало всі феодальні права, уперше давши селянам справжню волю. Не пройшло й двох років, як вікова павутина місцевих традицій і феодальних привілеїв була сметена без залишку, і Франція знайшла загалом свою нинішню форму державності

Незважаючи на всі ці радикальні заходи, Збори, де переважали вихідці із середніх і вищих класів, розробило виборчу систему, що наділяла правом голосу тільки заможних громадян. У той же час, у Декларації прав людини й громадянина Збори проголосили ряд фундаментальних ідей Революції - про те, що люди наділені рядом невід'ємних прав, і що всі вони суть громадяни, що мають право брати посильну участь у керуванні справами суспільства, а аж ніяк не безмовні піддані. У певному змісті до 1791 року Революція виконала свої основні завдання, однак багато потрясінь були ще спереду.


Підступ титулованої еміграції

Після падіння Бастилії багато не згодні зі змінами аристократи бігли за кордон, і під впливом цих емігрантів міцніла підозрілість європейських владик до революції. Вони побоювалися - і не без причин, - що французький приклад приведе до зародження революційних ідей у розумах їх власних підданих, і випробовували зрозуміле співчуття до лих, що випали на частку коронованого побратима Людовика XV. Дійсне відношення Людовика до революції виявилося в момент, коли він разом з родиною спробував бігти за кордон. Усе сімейство було затримано у Варенне й повернуте в Париж. Це вчинок короля остаточно підірвав підвалини конституційної монархії


Масові вбивства й війна

Темп подій стрімко наростав, у квітні 1792 г. гримнула війна між Францією, Австрією й Пруссією. У серпні паризька юрба захопила штурмом палац Тюильри, і король був узятий під варту. У вересні успіхи ворожих військ породили паніку. Паризька чернь, ринувшись на пошуки зрадників, увірвалася у в'язниці й перебила багатьох в'язнів. З тієї пори, що підігріваються зовнішньою погрозою фанатизм і підозріле, Французька революціястворили ядушливу атмосферу, де панувала юрба, "зрадники" засуджувалися на смерть, а новим знаряддям страти - гильтиной - проливалися ріки крові

Переможний бій при Вальми тільки зняло на якийсь час погрозу прусского вторгнення, але й стало символом усе ще значної військової сили Франції. На інший день, 21 вересня 1793 г. відкрилося засідання знову вибраного Зборів або Конвенту, який негайно проголосив Францію республікою. Військові перемоги надихнули Конвент на "експорт" революції й пропозиція допомогти будь-якому народу, який побажає скинути своїх правителів. До лютого 1793 Франція воювала майже з усіма країнами Європи, включаючи Британію, а Конвент демонстративно стратив Людовика XVI.


Заколот на заході

Застосовуючи усе більш жорстокі заходи, Революція плодила нових ворогів. У Вандее (на заході Франції) почався затяжний роялістський заколот. Боротьба в Конвенті між двома ворогуючими угрупованнями - жирондистами і якобінцями - завершилася знищенням жирондистів, але їх прихильники в провінціях почали піднімати заколоти. До серпня 1793 г. французькі війська відступали на всіх фронтах, англійці захопили великий порт Тулон, паперові гроші республіки (ассигнаты) стрімко знецінювалися, і майже вся країна горіла в полум'ї цивільної війни. Настала велика криза революції

Під керівництвом якобінців Республіка прийняла енергійні контрзаходи. Уся влада була передано в руки двох комітетів, найважливішим з яких став Комітет суспільного порятунку. До його складу ввійшов ряд видних якобінських лідерів, у тому числі Жорж Дантон і Максиміліан Робеспьер. Комітети оголосили загальну мобілізацію, сформували нові армії, стабілізували економіку й по всій країні розіслали комісарів для ведення агітації й придушення інакомислення


Влада терору

Результати не змусили себе чекати. До кінця 1793 г. іноземні війська були витиснуті, і більша частина Франції повернута під контроль Республіки. Однак усі ці героїчні зусилля супроводжувалися масовими вбивствами й актами терору, багато з яких були справою рук розісланих у провінції комісарів. Найбільший розмах "влада терору" придбала в Парижу, де щомісяця під ніж гільйотини йшли сотні людей по усе більш надуманих обвинуваченнях

Іншою стороною Терору стали політичні міжусобиці між різними фракціями якобінців, вершиною яких стала страта Дантона і його прихильників у період короткочасного сходження Робеспьера, який незабаром і сам був скинутий і обезголовлено в липні 1794 г. Багато з тих, хто плів інтриги проти Робеспьера, були такими ж "терористами", готовими відправити на гільйотину ще більше число жертв. Але на той час більшість у Конвенті переситилося масовими вбивствами й за підтримки суспільної думки поклало кінець Терору


Перемоги в Європі

При новій формі республіканського правління, Директорії, пришедшей на зміну Конвенту, у французькім суспільстві запанував більш вільний, гедоністичний дух. У той же час у Європі тривали запеклі бої. Самі блискучі перемоги були здобуті в Італії молодим генералом по імені Наполеон Бонапарт. Військові успіхи підсилили вплив генералів, і в 1799 м. Бонапарт став спадкоємцем французької Республіки й Революції, направивши їх розвиток по зовсім новому шляхові

Rambler's Top100