Корольова Єлизавета I

Корольова Єлизавета I поза всякими сумнівами довела, що жінка може правити Англією не гірше, чим будь-який чоловік. В епоху її довгого правління, що здобув монархині любов і повага народу, країна встояла перед багатьма лихами й успішно протистояла могутній Іспанії

Єлизавета, що вошедшая в історію як Глориана ( від gloria - слава) і КоролевасНезаймана, була дійсною дочкою свого колоритного батька Генріха VIII, що завжди служив їй прикладом. Вона по-мужски твердо правила майже 45 років, поєднуючи рішучість із по-женски лукавою дипломатією, і допомогла своєму королівству встояти перед політичними ворогами усередині країни й за неї межами

Золотий століття Англії

Так звана Єлизаветинська епоха - друга половина XVII століття - уважається одним із самих цікавих періодів в історії Англії. Розквіт образотворчих мистецтв і поезії, музики й театру, п'єси Вільяма Шекспіра й Кристофера Марло, найбільші пам'ятники англомовної літератури, прекрасна, тонка поезія Эдмунда Спенсера й Филипа Сіднея, відкриття нових земель удалині від Європи Фрэнсисом Дрейком, Уолтером Рэйли, Мэтью Фробишером, Хемфри Гилбертом і Річардом Гренвиллом, які передають короні захоплені в іспанських колоніях скарби... Сама Єлизавета ніколи не була навіть у сусідній Франції, але заохочувала подвиги своїх мореплавців так само завзято, як і праці придворних поетів і драматургів

Чекали сина

Коли Єлизавета Тюдор з'явилася на світло (у Гринвичском палаці біля Лондона, 7 вересня 1533 року), її батько Генріх VIII був досить незадоволений - адже він запекло праг сина. Він навіть розвівся з першою дружиною, Катериною Арагонской, тільки за те, що вона народила йому дочка

Матір'ю Єлизавети була колишня фрейліна Ганна Болейн. Коли тато Римський не дав Генріхові дозволу на розлучення з Катериною й шлюб з Ганною, король порвав зі святим престолом і проголосив себе главою нової церкви Англії, дозволивши собі згодом і розлучення, і другий шлюб

Англія після Генріха

Єлизавета росла в селі, отримала гарну освіту, навчаючись разом зі своїм зведеним братом, принцом Едуардом. Їхній життю разом прийшов кінець в 1547 г. Король умер, так здраствує король Едуард! Едуард VI був слабкий здоров'ям і вмер п'ятнадцяти років від роду, через шість років. Королевою проголосили старшу дочку Генріха Марію. Переконана католичка, вона повернула церкву Англії в лоно Рима. Втім, у країні було чимало протестантів, що бажали мати церква, що не підкоряється татові. Єлизавета теж була протестанткою - і була першою претенденткою на, що належала зведеній сестрі англійську корону

Кривава Мэри

В 1544 році, коли Марія оголосила про шлюб з Пилипом Іспанським, почалися протестантські хвилювання, на чолі заколотників стояв Томас Уайетт. Обвинувачена в підтримці заколотників Єлизавета дивом урятувала своє життя, відскіпавшись двомісячним ув'язненням у Тауэре, відстороненням від двору й висилкою зі столиці

Марія втратила всіляку популярність. Вона спалила на багаттях 300 протестантів, народ прозвав її Кривавої Мэри. Коли в 1558 г. вона вмерла, усе раділи. У неї не було дітей, і новою королевою стала Єлизавета. 17 листопада - день її сходження на престол - довгі роки відзначався як свято

Корольова в працях

Правити Англією Єлизаветі допомагали її Таємна рада й Парламент. Вона прислухалася до них, але всі рішення ухвалювала особисто. Одним з перших декретів нової королеви було призначення першим міністром Вільяма Сесила, згодом - лорда Берли, він вірою й правдою прослужить Єлизаветі більш сорока літ

Усі були впевнені, що Єлизавета вийде заміж і обзаведеться спадкоємцями, але, зачарувавши багатьох чоловіків, королева нікого не побрала в чоловіки. Можливо, їй не хотілося ділити Англію з вінценосним чоловіком

Нова королева була помірною протестанткою й схвалювала розрив свого батька з Татом, але їй подобалися окремі ритуали й обряди католиків, зокрема, - поклоніння святому розп'яттю Згідно із законом, прийнятим на початку її правління, Єлизавета виявилася на чолі Англіканської церкви. Уведений нею новий молитовник відповідав виставам як помірних, так і радикальних протестантів. В 1563 г. доктрина єлизаветинської церкви була викладена у зводі догматів, відомому як "39 статей".

Закладені Єлизаветою основи межконфессиональных відносин збереглися до наших днів, однак у роки її володарювання Англіканської церкви протистояли як католики, підтримувані Францією й Іспанією, так і пуритани, що вважали себе дійсними протестантами, що й бажали геть-чисто очистити англійську церкву від "папських надмірностей".

Протягом перших десяти років правління Єлизаветі вдавалося зберігати непогані відносини з Іспанією й Францією, але потім виникли тертя. Протестантські громади у Франції, що й перебували під іспанським гнітом Нідерландах просили в Англії захисту, і хоча Єлизавета й Сесил не палко бажали прийти їм на допомогу, інші члени Королівської ради - зокрема, граф Лестер і сер Фрэнсис Уолсингем - уважали інакше.

Марія Шотландська

Ще одну проблему для Єлизавети представляла королева Шотландії Марія, її найближча родичка по батьківській лінії. Єлизавета була внучкою, а Марія Стюарт - правнучкою короля Англії Генріха VII, і, умри Єлизавета бездітної, трон Англії дістався б Марії. Католичка Марія в очах усіх католиків була справжньою королевою Англії: вони вважали, що батьки Єлизавети у священному шлюбі не полягали й що її права на трон були, таким чином, незаконні. Католики досаждали Єлизаветі протягом усього періоду її правління, у їхні плани входило позбавити королеву влади й віддати англійську корону Марії

Тим часом росла напруга між Англією й Іспанією. Єлизавета дозволила голландським протестантам заходити в англійські гавані, а англійські флотоводці почали діяти в контрольованих іспанцями водах Нового Світла. Джон Гокинс став першим англійцем, привезшим рабів із Західної Африки в Іспанську Вест-Індію. Коли його кораблі були атаковані іспанською ескадрою, що чисельно перевершувала їх, у затоці Сан-Хуан, Гокинс разом зі своїм сподвижником Фрэнсисом Дрейком прийняв бій і врятувався, втративши майже весь свій флот. Згодом Дрейк мстив за цю поразку, зухвало нападаючи на іспанські судна. Єлизаветі довелося вислухувати претензії колишнього зятя Пилипа, нині - короля Іспанії, незадоволеного піратством англійців, яке самі англійці м'яко йменували каперством

В 1568 г. повстали протестанти Шотландії. Королева Марія була змушено залишити країну, трон і сина Якова. Вона укрилася в Англії й звернулася до Єлизавети по допомогу, але Єлизавета заточила її у в'язницю на півночі Англії, де протримала родичку майже 20 років. Тим часом син Марії, вирощений місцевої протестантською знаттю, яка вже знаходилася при владі, був проголошений королем Шотландії Яковом VI.

Війна з Іспанією

Відносини між Англією й Іспанією загострилися на початку 15805х років. Пилип розв'язав покінчити із хвилюваннями протестантів у Нідерландах і заодно окупувати Англію - оплот протестанства. В 1585 м. Єлизавета погодилася надати військову допомогу голландським заколотникам. Це означав початок війни Сиспанией.

Рік по тому Фрэнсис Уолсингем, глава таємної служби королеви, розкрила ще одна внутрішня змова, що переслідувала метою вбити Єлизавету й привести до влади Марію Шотландську. Усі радники королеви наполягали на страті зрадниці Марії, що підтримала змова, і Єлизавета знехотя погодилася

Страта Марії в 1587 г. розв'язала руки Пилипу - тепер у нього були всі причини вторгнутися в Англію. Він був переконаний, що якби Марія жила й згодом прийшла до влади в завойованої іспанцями Англії, її симпатії належали б не іспанській короні, а Франції, оскільки вона була наполовину француженкою, а Пилип праг не просто скорити Англію, але й максимально досадити своїм ворогам французам. Пилип зібрав гігантський флот з 130 кораблів (на них уміщалося 7000 матросів і 17 000 солдатів) і нарік його Армадою. Англійці, у свою чергу, спорядили 102 корабля

Іспанські судна були вперше замічені в берегів Південно-Західної Англії 19 липня 1588 року. По всій дорозі до Лондона запалилися багаття, звістка долетіла до столиці. Флот під командуванням лорда Говарда Эффингтона і його правої руки Фрэнсиса Дрейка вийшов із Плімута й, подолавши зустрічні вітри, увійшов у Ла-Манш. Коли Армада підійшла до французького порту Кале, щоб підібрати 30нтисячне військо, на неї обрушилися відразу два нещастя

Битва під Гравелине

По-перше, військо застрягло в Нідерландах, відбиваючись від тамтешніх бунтівників, і в потрібну годину не з'явилося. По-друге, при Кале Дрейк атакував іспанський флот судами, начиненими вибухівкою. Багато іспанських кораблів загорілися, армада розсіялася

Наступного дня (понеділок, 8 серпня) англійці перейшли в настання при Гравелине, до півночі від Кале. Перемога вже схилялася на сторону англійців, коли подув сильний вітер і погнав іспанські судна в Північне море, до берегів Шотландії. Англійці переслідували іспанців, поки в них не скінчилися боєприпаси. Що пережили бій і шторм кораблі намагалися повернутися в Іспанію, обігнувши Шотландію й Ірландію, багато розбилися про скелі. Усього іспанці втратили більш 60 судів і майже 20 тисяч людей. Плани Пилипа Іспанського звалилися. Англія була врятована. Втім, Пилип і надалі посилав до берегів Англії свої ескадри, але жоден його флот не був настільки небезпечний як розбита в 1588 році Велика Армада

Королівський двір

Єлизавета тримала блискучий двір. Розкішна звита супроводжувала її в лондонські або заміські палаци - Гемптон корт, Гринвіч, Ричмонд, Уайтхолл, Виндзор. Улюбленим палацом королеви був Ричмонд. У Лондоні вона ніколи не зупинялася в Тауэре, їй пам'яталися два місяці ув'язнення в роки правління сестриці Марії й, як свідчили сучасники, заважали спати звуки, видавані мешканцями королівського звіринцю неподалік. Щоліта Єлизавета відправлялася в "найвища подорож" по Південній і Центральній Англії (на північ вона не вибиралася ніколи). Королеву супроводжувало кілька сотень придворних і слуг. Кортеж зупинявся в помісних дворян, що було для них сумнівною радістю: у перерахуванні на нинішні гроші один день перебування королеви і її челяді влітав у сто тисяч фунтів!

Фаворити

Навколо королеви завжди вилося трохи вельмож, чийому суспільству вона віддавала перевагу. Вона називала їхніми фаворитами й вимагала від них любові й непорушної відданості, при цьому дружини фаворитів геть-чисто відлучалися від двору. Трапся фаворитові, одружитися без благословення Єлизавети, він міг виявитися в Тауэре, - що й трапилося із сером Уолтером Рэйли в 1592 році

Єлизавета вмерла 24 березня 1603 г. у віці 69 років. Вона так і не назвала спадкоємця. Коли королева лежала на смертному одрі, її перший міністр Роберт Сесил послав вістового в Шотландію повідомити Якова VI Шотландському, що прийшло його час. Історія розпорядилася так, щоб на спустілий послу Єлизавети трон прийшов син її суперниці Марії, що став королем Англії Яковом I.