|
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
||||||
![]() |
![]()
|
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|||||||||
Перебуваючи на вершині могутності, клани Минамото й Ходзе зуміли обзавестися ши рокой мережею зв'язків, що гарантували безумовну відданість васалів (дрібних феодалів, що приносили присягу на вірність замість на свій захист) і рядових самураїв. Але в період Асикага (1336-1568), що ознаменувався розгулом феодальної анархії роль, що переважає, почали відіграти особисті й місцеві феодальні зв'язки. Сегуны з роду Асикага ніколи не правили всією країною, а іноді їх влада була й зовсім номінальною. Цілих піввіку пліч-о-пліч існували дві імператорські династії, що суперничають, даючи честолюбним феодалам можливість переходити з табору в табір на догоду особистим інтересам. Один за іншим спалахували великі й дрібні міжусобні конфлікти, і, постійно бідуючи в засобах на ведення війни, близько десятка найбільших військових феодалів, або дайме, подібно дрібним царькам, увели у своїх володіннях строгу адміністративну систему збору податей. Був навіть ліквідований привілей самураїв брати участь у війні - дайме стали набирати піхоту із селян, призначаючи кінних самураїв офіцерами "Божественний вітер"Зі століття в століття зовнішній мир мало тривожив Японію, хоча деякі контакти з Китаєм все-таки були відновлені. Однак у період Камакура над країною вперше нависла погроза з боку монгольських завойовників, що скорили Китай, які почали два вторгнення на острови - в 1274 і 1281 рр. Особливо небезпечної була друга спроба, тому що для відправлення війська монголи спорядили величезний флот, і Японія напевно впала б під ударами ворогів, якби весь флот не був знищений штормом - "божественним вітром", або камікадзе. Це знаменна подія лише зміцнила віру японців у свою богоизбранность. Навала чужоземців
Через кілька десятиліть християнство добилося на островах відчутних успіхів, а привізні європейські мушкети невпізнанно змінили тактикові воєнних дій Тим часом, за період з 1568 по 1600 рр. ряд енергійних правителів зуміли якоюсь мірою відродити національна єдність і інститут сёгуната. Великий полководець Ода Нобунага (1534-82) зайняв Кіото ще в 1568 г., але весь залишок життя провів у нескінченних битвах з феодаламиосуперниками й заколотними загонами деяких буддистських сект Після вбивства Нобунаги його сподвижник Тоётоми Хидэёси (1536-98) де військовою силою, де дипломатичними вивертами привів до підпорядкування всі клани. Очевидно, бажаючи направити енергію феодалів і самураїв подалі від рідних країв, Хидэеси затіяв в 1592 г. похід на Корею, яка в ті часи перебувала під протекторатом Китаю. Але якщо на суші корейці й китайці не могли здолати японських завойовників, то на море справа обстояло інакше. Винайдені корейцями кораблі особливої конструкції легко таранили й топили ворожі судна. У підсумку японці втратили панування на море, а їх сухопутна армія була розбита Зі смертю Хидэеси влада в Японії захопив його самий могутній васал Токугава Иэясу (1542-1616), що зумів завдати нищівної поразки своїм суперникам у битві під Сэкигахара (1600). Три роки через він був офіційно визнаний сегуном. Иэясу правил країною зі свого замка в місті Эдо (Токіо), який згодом став новою японською столицею й з тих пор почав стрімко розростатися Заради зміцнення своєї політичної влади новий сегун не гребував відвертим віроломством (особливо, коли знадобилося усунути сина Хидэеси), але йому не можна було відмовити вдальновидности. Японія епохи ТокугаваИэясу почав цілий ряд простих і практичних кроків. На відміну від попередників, він готовив сина собі в спадкоємці, щоб той не виявився захопленим зненацька смертю батька. Правителями головних центральних провінцій він призначив кревних родичів і випробуваних соратників, залишивши іншим кланам віддалені куточки країни
Крім того, Иэясу намагався запобігти соціальним і іншим змінам, здатним підірвати підвалини його влади. Дещо в цьому напрямку встигнув зробити ще Хидэеси. Так, він розпустив загони селянського ополчення, хоча сам був скромного походження й зумів піднятися тільки завдяки військовому талантові. Иэясу і його спадкоємці пильно оберігали бар'єри станової ізоляції й, зокрема, наглухо закрили для простолюдинів дверей аристократичної еліти й таких привілейованих груп, як самураї. Особлив тривог у влади, що предержащих вызывало христианство как основа иноземного Його прихильники безперестану конфліктували між собою, а у відношенні інших були досить далекі від тієї віротерпимості, яку проявляли до них буддисти. Хидэеси встигнув почати ряд антихристиянських кроків, але масові гоніння почалися лише на заході життя Иэясу, досягшись свого апогею в 16206х рр. В остаточному підсумку, вони спровокували велике повстання християн у Симабара в 1637-38 рр., яке було потоплено в крові, а саме християнство практично знищене Вигнання європейцівСтупнувши ще далі у своєму радикалізмі, правителі Токугава розв'язали, що вигоди від торгівлі зі Старим Світлом - ніщо в порівнянні із присутністю в країні баламутівеєвропейців. За цим пішло вигнання спочатку іспанців, а потім і португальців. Тільки голландцям дозволили залишитися, та й то лише на острівці Десима в гавані Нагасакі. І до початку XVIII в. у японські порти заходили не більше двох кораблів за рік. На довершення ізоляції в 1636 г. японцям було заборонено виїжджати за границю З погляду правителів Токугава, дана політика увінчалася блискучим успіхом. Клан залишався при владі аж до 1868 г., і багато традиційних цінностей японців збереглися до наших днів. Однак повністю зупинити розвиток суспільства так і не вдалося. "Великий мир" приніс економічне процвітання, а разом з ним зміни в культурі й економіці. |
![]() |
|||||||||||||
![]() |
||||||||||||||
![]() |
![]() |
|||||||||||||
![]() |
||||||||||||||
|
![]() |