Світова історія Всесвітня, світова історія Світова, всесвітня історія Всесвітня історія Світова, всесвітня історія Всесвітня, світова історія Світова історія


ru by ua de en fr es

Жіночий рух

У середині XIX століття жінки, що вважалися протягом усієї історії істотами нижчого сорту, почали відвойовувати все більші юридичні права й можливості

У різних культурах і цивілізаціях минулого жінки займали саме різне положення. В одні вони були не більш ніж власністю своїх батьків і чоловіків, в інших користувалися значною волею, а їх права захищалися законом. Але й тоді чоловіка мали набагато більші права й уважали себе вище жінок

Перші вимоги

Жіночий рухПерша рішуча вимога зрівняти жінок у правах із чоловіками пролунало тільки наприкінці XVIII сторіччя, що коли зріс добробут і загальний соціальний прогрес дали деяким жінкам можливість отримати освіту. Французька революція 1789 г. розбудила радикальні ідеї в багатьох куточках Європи, а в Англії надихнула Мэри Уолстонкрафт на написання класичного "Обґрунтування прав жінок" (1792). В XIX столітті радикалізм помалу добився багатьох своїх цілей. Однак до них не належала політична й полова рівноправність жінок, тому що у викторианскую епоху жінку вважали "добрим ангелом чоловіка", відводячи їй традиційну роль дружини, матері й охоронниці домівки.

Але незважаючи на всі обмеження, деякі жінки почали домагатися визнання своїх прав. Завдяки ним за всіма жінками був визнаний ряд важливих юридичних прав, у тому числі права на своїх малолітніх дітей і право володіти своїм майном. І хоча двері Оксфорда й Кембриджу для них як і раніше були міцно замкнені, вони створювали власні коледжі. Элизабет Блэкуэлл у США й Элизабет Гарретт Андерсон у Великобританії стали, подолавши всі перешкоди, дипломованими лікарями.

Під час Кримської війни Флоренс Найтингейл перетворила догляд за хворими й пораненими в професію, що вимагала високої кваліфікації. Іронія, однак, була в тому, що поки всі ці неабиякі особистості боролися за право на працю (а виходить, і засобу на волю, незалежність і самоповага), тисячі жінок з бідних шарів трудилися в жахливих умовах на шахтах і фабриках тільки для того, щоб вижити. Тут усі були рівні внищете.

ЖінкиоРеформатори й співчуваючі їм представники сильної підлоги усе більше переконувалися в тому, що виборче право - "suffrage" - має першорядне значення й служить ключем до подальшого прогресу. Жіночий рухУ середині XIX століття у Великобританії й США почалися кампанії боротьби за виборчі права, які придбали ряд прихильників, але майже не добилися успіху в боротьбі із традиційними поглядами суспільства. Одним із самих затятих супротивників права голосу для жінок у Великобританії була сама королева Вікторія.

Деякі вільні від забобонів держави (Нова Зеландія. Австралія, Фінляндія, Норвегія) надали жінкам право голосу ще до Першої світової війни. В інших країнах боротьба наростала. Вона придбала особливий драматизм в Англії, де в 1903 р. сформувалося войовниче крило суфражистского руху на чолі з Эммелиной Панкхерст. Ці бойові дами, яких називали суфражистками, зривали політичні мітинги

і приковували себе до огорож. За відмову платити штраф їх саджали у в'язницю, де вони повідомляли голодування й зазнали насильницькій годівлі досить жорстокими методами


Перемир'я на час війни

Жіночий рухЛюта боротьба була в розпалі, коли гримнула Перша світова війна. Більшість суфражисток негайно припинила свої акції, і жінки зіграли немаловажну роль у зміцненні оборони своїх країн, замінивши на роботі збіглих на фронт чоловіків. Їхня очевидна професійна майстерність розтрощила багато доводів проти політичної рівноправності, і британський уряд надав жінкам виборче право. Прикладу англійців пішли США й багато інші країни. Згодом почався стрімкий розвиток ринків праці в сфері обслуговування, утвору й конторської роботи, відкриваючи жінкам доступ до нових професій. Але їм як і раніше платили менше, чим чоловікам, багато традиційно чоловічі професії були для них закриті, а у вищих ешелонах політики й бізнесу їх як і раніше було незначне мало.


Боротьба триває

У середині 600х років у США сформувався Рух за жіночі права. Воно знайшло послідовників і в Європі, одержавши загальну назву "фемінізм". Рух привертав увагу суспільства не тільки до питань рівноправності, але й до таких проблем, що раніше замовчувалися, як сексуальне насильство над жінками й аборти. Феміністки зуміли добитися прийняття ряду сприятливих для жінок законів, особливо в сфері рівних можливостей і рівної оплати праці

Тим часом, у багатьох країнах миру жінки як і раніше позбавлені елементарних прав, навіть права самостійно вибрати чоловіка. Культура й релігія - згадаємо постулати католицької церкви й ісламського фундаменталізму - теж у значній мірі ускладнюють ситуацію. Зовсім очевидно, що "жіноче питання" остаточно ще не вирішений.

Rambler's Top100
Мировая, всемирная история Всемирная, мировая история Мировая история

ru by ua de en fr es

Женское движение

В середине XIX века женщины, считавшиеся на протяжении всей истории существами низшего сорта, начали отвоевывать все большие юридические права и возможности.

В различных культурах и цивилизациях прошлого женщины занимали самое разное положение. В одних они были не более чем собственностью своих отцов и мужей, в других пользовались значительной свободой, а их права защищались законом. Но и тогда мужчины обладали гораздо большими правами и считали себя выше женщин.

Первые требования

Женское движениеПервое решительное требование уравнять женщин в правах с мужчинами прозвучало только в конце XVIII столетия, когда возросшее благосостояние и общий социальный прогресс дали некоторым женщинам возможность получить образование. Французская революция 1789 г. пробудила радикальные идеи во многих уголках Европы, а в Англии вдохновила Мэри Уолстонкрафт на написание классического "Обоснования прав женщин" (1792). В XIX веке радикализм помалу добился многих своих целей. Однако к их числу не принадлежало политическое и половое равноправие женщин, т. к. в викторианскую эпоху женщину считали "добрым ангелом мужчины", отводя ей традиционную роль жены, матери и хранительницы домашнего очага.

Но несмотря на все ограничения, некоторые женщины начали добиваться признания своих прав. Благодаря им за всеми женщинами был признан ряд важных юридических прав, в том числе права на своих малолетних детей и право владеть своим имуществом. И хотя двери Оксфорда и Кембриджа для них по-прежнему были крепко заперты, они создавали собственные колледжи. Элизабет Блэкуэлл в США и Элизабет Гарретт Андерсон в Великобритании стали, преодолев все преграды, дипломированными врачами.

Во время Крымской войны Флоренс Найтингейл превратила уход за больными и ранеными в   профессию,   требовавшую   высокой квалификации. Ирония, однако, была в том, что пока все эти незаурядные личности сражались за право на труд (а значит, и средства на свободу, независимость и самоуважение), тысячи женщин из бедных слоев трудились в ужасных условиях на шахтах и фабриках только для того, чтобы выжить. Здесь все были равны в нищете.

Женщины-реформаторы и сочувствующие им представители сильного пола все больше убеждались в том, что избирательное право - "suffrage" - имеет первостепенное значение и служит ключом к дальнейшему прогрессу. Женское движениеВ середине XIX века в Великобритании и США начались кампании борьбы за избирательные права, которые приобрели ряд сторонников, но почти не добились успеха в борьбе с традиционными взглядами общества. Одним   из  самых  ярых  противников права голоса для женщин в Великобритании была сама королева Виктория.

Немногие свободные от предрассудков государства (Новая Зеландия. Австралия, Финляндия, Норвегия) предоставили женщинам право голоса еще до Первой мировой войны. В других странах борьба нарастала. Она приобрела особый драматизм в Англии, где в 1903 г. сформировалось воинствующее крыло суфражистского движения во главе с Эммелиной Панкхерст. Эти боевые дамы, которых называли суфражистками, срывали политические митинги

и приковывали себя к оградам. За отказ платить штраф их сажали в тюрьму, где они объявляли голодовку и подвергались насильственному кормлению довольно жестокими методами.


Перемирие на время войны

Женское движениеЯростная борьба была в разгаре, когда грянула Первая мировая война. Большинство суфражисток тотчас прекратило свои акции, и женщины сыграли немаловажную роль в укреплении обороны своих стран, заменив на работе ушедших на фронт мужчин. Их очевидное профессиональное мастерство сокрушило многие доводы против политического равноправия, и британское правительство предоставило женщинам избирательное право. Примеру англичан последовали США и многие другие страны. Со временем началось стремительное развитие рынков труда в сфере обслуживания, образования и конторской работы, открывая женщинам доступ к новым профессиям. Но им по-прежнему платили меньше, чем мужчинам, многие традиционно мужские профессии были для них закрыты, а в высших эшелонах политики и бизнеса их по-прежнему было ничтожно мало.


Борьба продолжается

В середине 60-х годов в США сформировалось Движение за женские права. Оно нашло последователей и в Европе, получив общее название "феминизм". Движение привлекало внимание общества не только к вопросам равноправия, но и к таким ранее замалчивавшимся проблемам, как сексуальное насилие над женщинами и аборты. Феминистки сумели добиться принятия ряда благоприятных для женщин законов, особенно в сфере равных возможностей и равной оплаты труда.

Между тем, во многих странах мира женщины по-прежнему лишены элементарных прав, даже права самостоятельно выбрать мужа. Культура и религия - вспомним постулаты католической церкви и исламского фундаментализма - тоже в значительной степени усложняют ситуацию. Совершенно очевидно, что "женский вопрос" окончательно еще не решен.

Rambler's Top100