Перші вимоги

Перша рішуча вимога зрівняти жінок у правах із чоловіками пролунало тільки наприкінці XVIII сторіччя, що коли зріс добробут і загальний соціальний прогрес дали деяким жінкам можливість отримати освіту. Французька революція 1789 г. розбудила радикальні ідеї в багатьох куточках Європи, а в Англії надихнула Мэри Уолстонкрафт на написання класичного "Обґрунтування прав жінок" (1792). В XIX столітті радикалізм помалу добився багатьох своїх цілей. Однак до них не належала політична й полова рівноправність жінок, тому що у викторианскую епоху жінку вважали "добрим ангелом чоловіка", відводячи їй традиційну роль дружини, матері й охоронниці домівки.

Але незважаючи на всі обмеження, деякі жінки почали домагатися визнання своїх прав. Завдяки ним за всіма жінками був визнаний ряд важливих юридичних прав, у тому числі права на своїх малолітніх дітей і право володіти своїм майном. І хоча двері Оксфорда й Кембриджу для них як і раніше були міцно замкнені, вони створювали власні коледжі. Элизабет Блэкуэлл у США й Элизабет Гарретт Андерсон у Великобританії стали, подолавши всі перешкоди, дипломованими лікарями.

Під час Кримської війни Флоренс Найтингейл перетворила догляд за хворими й пораненими в професію, що вимагала високої кваліфікації. Іронія, однак, була в тому, що поки всі ці неабиякі особистості боролися за право на працю (а виходить, і засобу на волю, незалежність і самоповага), тисячі жінок з бідних шарів трудилися в жахливих умовах на шахтах і фабриках тільки для того, щоб вижити. Тут усі були рівні внищете.

ЖінкиоРеформатори й співчуваючі їм представники сильної підлоги усе більше переконувалися в тому, що виборче право - "suffrage" - має першорядне значення й служить ключем до подальшого прогресу. Жіночий рух

У середині XIX століття у Великобританії й США почалися кампанії боротьби за виборчі права, які придбали ряд прихильників, але майже не добилися успіху в боротьбі із традиційними поглядами суспільства. Одним із самих затятих супротивників права голосу для жінок у Великобританії була сама королева Вікторія.

Деякі вільні від забобонів держави (Нова Зеландія. Австралія, Фінляндія, Норвегія) надали жінкам право голосу ще до Першої світової війни. В інших країнах боротьба наростала. Вона придбала особливий драматизм в Англії, де в 1903 р. сформувалося войовниче крило суфражистского руху на чолі з Эммелиной Панкхерст. Ці бойові дами, яких називали суфражистками, зривали політичні мітинги

Мебель гостиная! Модульная мебель для гостиной, недорогие стенки.

і приковували себе до огорож. За відмову платити штраф їх саджали у в'язницю, де вони повідомляли голодування й зазнали насильницькій годівлі досить жорстокими методами

Перемир'я на час війни

Люта боротьба була в розпалі, коли гримнула Перша світова війна. Більшість суфражисток негайно припинила свої акції, і жінки зіграли немаловажну роль у зміцненні оборони своїх країн, замінивши на роботі збіглих на фронт чоловіків. Їхня очевидна професійна майстерність розтрощила багато доводів проти політичної рівноправності, і британський уряд надав жінкам виборче право. Прикладу англійців пішли США й багато інші країни. Згодом почався стрімкий розвиток ринків праці в сфері обслуговування, утвору й конторської роботи, відкриваючи жінкам доступ до нових професій. Але їм як і раніше платили менше, чим чоловікам, багато традиційно чоловічі професії були для них закриті, а у вищих ешелонах політики й бізнесу їх як і раніше було незначне мало.

Боротьба триває

У середині 600х років у США сформувався Рух за жіночі права. Воно знайшло послідовників і в Європі, одержавши загальну назву "фемінізм". Рух привертав увагу суспільства не тільки до питань рівноправності, але й до таких проблем, що раніше замовчувалися, як сексуальне насильство над жінками й аборти. Феміністки зуміли добитися прийняття ряду сприятливих для жінок законів, особливо в сфері рівних можливостей і рівної оплати праці

Тим часом, у багатьох країнах миру жінки як і раніше позбавлені елементарних прав, навіть права самостійно вибрати чоловіка. Культура й релігія - згадаємо постулати католицької церкви й ісламського фундаменталізму - теж у значній мірі ускладнюють ситуацію. Зовсім очевидно, що "жіноче питання" остаточно ще не вирішений.

Женское движение

В середине XIX века женщины, считавшиеся на протяжении всей истории существами низшего сорта, начали отвоевывать все большие юридические права и возможности.

В различных культурах и цивилизациях прошлого женщины занимали самое разное положение. В одних они были не более чем собственностью своих отцов и мужей, в других пользовались значительной свободой, а их права защищались законом. Но и тогда мужчины обладали гораздо большими правами и считали себя выше женщин.

Первые требования

Женское движение Первое решительное требование уравнять женщин в правах с мужчинами прозвучало только в конце XVIII столетия, когда возросшее благосостояние и общий социальный прогресс дали некоторым женщинам возможность получить образование. Французская революция 1789 г. пробудила радикальные идеи во многих уголках Европы, а в Англии вдохновила Мэри Уолстонкрафт на написание классического "Обоснования прав женщин" (1792). В XIX веке радикализм помалу добился многих своих целей. Однако к их числу не принадлежало политическое и половое равноправие женщин, т. к. в викторианскую эпоху женщину считали "добрым ангелом мужчины", отводя ей традиционную роль жены, матери и хранительницы домашнего очага.

Но несмотря на все ограничения, некоторые женщины начали добиваться признания своих прав. Благодаря им за всеми женщинами был признан ряд важных юридических прав, в том числе права на своих малолетних детей и право владеть своим имуществом. И хотя двери Оксфорда и Кембриджа для них по-прежнему были крепко заперты, они создавали собственные колледжи. Элизабет Блэкуэлл в США и Элизабет Гарретт Андерсон в Великобритании стали, преодолев все преграды, дипломированными врачами.

Во время Крымской войны Флоренс Найтингейл превратила уход за больными и ранеными в профессию, требовавшую высокой квалификации. Ирония, однако, была в том, что пока все эти незаурядные личности сражались за право на труд (а значит, и средства на свободу, независимость и самоуважение), тысячи женщин из бедных слоев трудились в ужасных условиях на шахтах и фабриках только для того, чтобы выжить. Здесь все были равны в нищете.

Женщины-реформаторы и сочувствующие им представители сильного пола все больше убеждались в том, что избирательное право - "suffrage" - имеет первостепенное значение и служит ключом к дальнейшему прогрессу. Женское движение В середине XIX века в Великобритании и США начались кампании борьбы за избирательные права, которые приобрели ряд сторонников, но почти не добились успеха в борьбе с традиционными взглядами общества. Одним из самых ярых противников права голоса для женщин в Великобритании была сама королева Виктория.

Немногие свободные от предрассудков государства (Новая Зеландия. Австралия, Финляндия, Норвегия) предоставили женщинам право голоса еще до Первой мировой войны. В других странах борьба нарастала. Она приобрела особый драматизм в Англии, где в 1903 г. сформировалось воинствующее крыло суфражистского движения во главе с Эммелиной Панкхерст. Эти боевые дамы, которых называли суфражистками, срывали политические митинги

и приковывали себя к оградам. За отказ платить штраф их сажали в тюрьму, где они объявляли голодовку и подвергались насильственному кормлению довольно жестокими методами.

Перемирие на время войны

Женское движение Яростная борьба была в разгаре, когда грянула Первая мировая война. Большинство суфражисток тотчас прекратило свои акции, и женщины сыграли немаловажную роль в укреплении обороны своих стран, заменив на работе ушедших на фронт мужчин. Их очевидное профессиональное мастерство сокрушило многие доводы против политического равноправия, и британское правительство предоставило женщинам избирательное право. Примеру англичан последовали США и многие другие страны. Со временем началось стремительное развитие рынков труда в сфере обслуживания, образования и конторской работы, открывая женщинам доступ к новым профессиям. Но им по-прежнему платили меньше, чем мужчинам, многие традиционно мужские профессии были для них закрыты, а в высших эшелонах политики и бизнеса их по-прежнему было ничтожно мало.

Борьба продолжается

В середине 60-х годов в США сформировалось Движение за женские права. Оно нашло последователей и в Европе, получив общее название "феминизм". Движение привлекало внимание общества не только к вопросам равноправия, но и к таким ранее замалчивавшимся проблемам, как сексуальное насилие над женщинами и аборты. Феминистки сумели добиться принятия ряда благоприятных для женщин законов, особенно в сфере равных возможностей и равной оплаты труда.

Между тем, во многих странах мира женщины по-прежнему лишены элементарных прав, даже права самостоятельно выбрать мужа. Культура и религия - вспомним постулаты католической церкви и исламского фундаментализма - тоже в значительной степени усложняют ситуацию. Совершенно очевидно, что "женский вопрос" окончательно еще не решен.